Тема: Природні комплекси Землі. Географічна оболонка. Природні зони
Завдання 1. Опрацюй теоретичний матеріал, випиши головне, сфотографуй конспект та надішли фото
Видатний англійський учений Чарльз Дарвін якось сказав, що завдяки кішкам в Англії ще не перевелися баранячі котлети. Чи не дивно?Адже здається незрозумілим, який зв’язок існує між кішками та вівцями. Виявляється, миші знищують джмелів (точніше, їхні гнізда). Джмелі — єдині запилювачі червоної конюшини. Отже, там, де немає джмелів, конюшина не росте. Конюшина — головний корм для овець. А значить, де багато кішок, там мало мишей, багато джмелів, гарні врожаї конюшини, ситі вівці та багато м’яса для котлет.
Цей смішний та незвичайний на перший погляд приклад показує, наскільки все взаємопов’язано в навколишньому світі. Усі елементи природи — і живі, й неживі — складна система пристосованих один до одного, взаємодіючих та взаємопов’язаних компонентів.
Усі компоненти (складники) природи — гірські породи, води, повітря, ґрунти, організми — тісно пов’язані між собою і утворюють одне ціле — природний комплекс.
Природні комплекси мають різні розміри. Великі природні комплекси — це окремі материки й океани, менші — гори і рівнини, ліси, степи, пустелі, ще менші —галявини, яри, балки, озера, болота тощо. Кожний із них має своєрідне поєднання природних компонентів.
Найбільшим природним комплексом на Землі є географічна оболонка.
Географічна оболонка — комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і взаємодії окремих геосфер — літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.
Верхня межа її проходить на висоті 50 км над поверхнею Землі, нижня — під океанами на 5 км нижче від їхнього дна.
Потужність географічної оболонки досягає 60-65 км.
Характерна особливість географічної оболонки — наявність речовини в трьох агрегатних станах: твердому, рідкому й газоподібному. Основні види енергії, що зумовлюють розвиток географічної оболонки, надходять від Сонця та пов'язані з внутрішньою будовою Землі.
Географічній оболонці притаманні цілісність, зумовлена безперервним кругообігом речовини та енергії між складовими її частинами; нерівномірність розвитку в просторі й часі, зокрема ритміка процесів і явищ (добова і сезонна), зумовлена головним чином астрономічними і геофізичними факторами, безперервність розвитку.
Широтна зональність – закономірна зміна природних комплексів у напрямку від екватора до полюсів.
У горах спостерігається інша закономірність – висотна поясність – зміна природних компонентів з висотою: від підніжжя до вершини.
Географічні пояси – це найбільші зональні природні комплекси, які широкими смугами простягаються у широтному напрямку і змінюють один одного від екватора полюсів. Вони різняться між собою кількістю тепла, переважаючими повітряними масами і пануючими вітрами.
Їх є 13: екваторіальний, два субекваторіальних, два тропічних, два субтропічних, два полярних, субарктичний і субантарктичний, арктичний і антарктичний.
Природні зони – території, що виділяються різним співвідношенням тепла і вологи в межах одного географічного поясу.
Завдання 2. Опрацюй презентацію, заповни таблицю у зошиті (таблиця на останньому слайді) сфотографуй та надішли фото.
Завдання 3. Виконай вправу, сфотографуй результат та надішли фото
