Тема: Лобіювання інтересів та корупція. Поняття лобізму. Сутність корупції та корупціогенних ризиків. Причини та наслідки корупції в економіці та політиці. Шляхи подолання корупції.
Завдання 1. Запиши дату та тему уроку, опрацюй теоретичний матеріал. Запиши короткий конспект, надішли фото
Що таке корупція
Захист інтересів є усталеною практикою демократичної держави та невід’ємною частиною громадської та бізнес-діяльності. Але без наявності належного законо- давчого поля та відповідного контролю захист інтересів може вийти за рамки закону та перетворитись на корупцію.
Корупція ― негативне суспільне явище, яке прояв-ляється у злочинному вико-ристанні службовими осо-бами, громадськими і полі-тичними діячами їхніх прав і посадових можливостей з метою особистого збага-чення.
У більшості країн світу, в тому числі в Україні, такі дії є протизаконними, на відміну, від адвокації чи навіть лобіювання.
Корупція дозволяє посадовій особі отримати неправомірну (нечесну) вигоду від використання наданих їй службових повноважень та можливостей.
У багатьох енциклопедіях та словниках визначення корупції надається як дослівний переклад з латинської «corruption» ― «корозія, роз’їдання, руйнування».
Кожне із визначень від найпростішого до найскладнішого, означає, загалом, одне і те саме ― це, з
одного боку, незаконні дії державної посадової особи, яка приймає, випрошує або вимагає гроші чи інші винагороди від громадян чи бізнесу, а з іншого, це дії громадян, які пропонують з власної ініціативи таким посадовим особам винагороду з метою оминути закон таотримати для себе перевагу або іншу особисту вигоду.Найбільшим проявом корупції є хабарництво, коли чиновник за гроші чи за якесь інше «заохочення» робить те, чого не має права робити, чи, навпаки, не робить того, що мусив би зробити відповідно до своїх посадовихобов’язків.
Розрізняють корупційний і корупціогенний ризик.
Корупційний ризик — ризик прояву корупційних явищ і/або виникнення корупційних ситуацій.
Корупціогенний ризик (фактор) — явище або їх сукупність, які сприяють корупційному правопорушенню або здійснюють його поширення.
Основними формами корупції є: хабарництво; непотизм (дружба або кумівство); захоплення держави (вплив приватних інтересів через закони і політику на державу); зловживання владою або посадовим становищем, (перевищення владних повноважень та інші посадові злочини, які вчиняються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів інших осіб); розкрадання (умисне незаконне привласнення чужого майна на свою користь або користь інших осіб із використанням посадового становища); розтрата (дії посадовця щодо використання державної установи для незаконного збагачення або розширення власного приватного бізнеc-інтересу).
Як же можуть виглядати корупційні діяння?
Ось кілька прикладів таких дій, коли гроші (хабарі) чи інші «подяки-подарунки» надаються:
-
як компенсація у лікарнях чи університетах, де «дякують» лікарю абовикладачу, нерідко ставлячись до цього як до прояву людяності та «плати за його важку працю». Цей вид корупції хабарники виправдовують як джерело компенсації низьких заробітних плат;
-
як засіб уникнення відповідальності, коли громадяни самі порушили закон і їх переслідують правоохоронні органи та суд;
-
як засіб подолання бюрократичних перепон, коли хочеться прискорити якусь процедуру, оскільки це дозволяє зберегти час та ефективно вирішити питання;
-
як засіб отримання переваги при веденні свого бізнесу. Коли громадяни-підприємціхочуть гарантовано отримати доступ до державних ресурсів, надаючи послуги, що оминають конкурсні процедури.
Чому корупція несе загрозу
Кожна людина хоче жити краще і сподівається на краще життя у своїй країні.
Корупція ― це багатолике зло, яке приймає різноманітні форми та завдає шкоди скрізь і кожному. Чому вона позбавляє нас шансів на краще життя?
Наслідки корупції
Політичні
• загроза демократичному розвитку держави та стабі-льності й безпеці суспільс-тва, підрив демократичних інститутів та цінностей;
• підрив довіри громадян до органівдержаної влади;
• порушення принципу верховенстваправа;
• підрив авторитету держа-ви на міжнародній арені
Економічні
• зміцнення недобросовісної конкуренції;
• блокування надходження іноземних інвестицій;
• розширення тіньової економіки;
• зменшення податкових надхо-дженьдо бюджету та зниження ефективності економічної політики держави;
• стримування економічного роз-витку,або ж занепад економіки
В Україні діє Закон «Про запобігання корупції», який містить усі необхідні норми для усунення подібних корупційних ризиків. Однак будь-який закон, навіть найкращий, не забезпечить дотримання законності без активної громадянської позиції кожного з нас, яка виключить можливість корупційних порушень.
Завдання щодо подолання корупції в Україні включені до усіх стратегічних документів ― як внутрішніх (Коаліційна угода між парламентськими фракціями, Стратегії та річні програми дій Уряду), так і міжнародних (Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та Порядок денний її імплементації, Програма співробітництва з Міжнародним Валютним Фондом тощо).
Суттєве зниження корупції є однією із ключових умов, за якими оцінюються перспективи інтеграції України до Європейського Союзу (ЄС) та отримання міжнародної фінансової допомоги, зокрема кредитування від Міжнародного Валютного Фонду (МВФ). Виконання низки зобов’язань в імплементації антикорупційної реформи вже зробило можливим лібералізацію візового режиму між Україною і ЄС та безвізові подорожі українців до більшості країн Європи.
Корупційні ризики та протидія корупції
Щоб рівень життя покращувався, треба протидіяти корупції. Протидія корупції не зводиться лише до того, щоб «посадити хабарників». Це ціла система різноманітних законів та дій, які мають викорінити корупцію як суспільне явище.
Для цього існує три основні напрями діяльності суспільства та держави:
превенція, санкції, інформування та виховання.
Тільки злагоджена та ефективна робота усіх цих трьох складових може забезпечити реальний успіх в антикорупційної реформи. Дуже важливо, щоб в країні діяли і застосовувалися закони, які максимально зменшують простір для корупційних дій та гарантують невідворотне покарання для корупціонерів.
Також мають ефективно виконувати свою роботу новостворені спеціалізовані антикорупційні інституції: Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та національне агентство України із запобігання корупції (НАЗК).
Саме вони здійснюють контроль за дотриманням антикорупційного законодавства, виявляють порушення та ініціюють притягнення корупціонерів до відповідальності.
На сьогодні в нашій державі, як і в більшості країн Європи, пріоритетне значення має не боротьба з корупцією, а запобігання їй. Адже не допустити порушення набагато важливіше, ніж думати потім, як виправити наслідки чиїхось дій. Для цього проводиться спеціальна процедура ― виявлення корупційних ризиків та їх усунення. Тобто треба зробити так, щоб корупція або не мала сенсу або для неї просто не було місця в суспільстві.
При вчасному виявленні корупційних ризиків ми можемо попередити порушення. Для цього, наприклад, проводяться антикорупційні навчання чиновників або ж встановлюються для них спеціальні обмеження на отримання подарунків, або ж визначаються спеціальні алгоритми їхнього спілкування із громадянами, які звертається за послугою тощо.
Поняття лобізму
Лобіювання (лобізм) походить від англійського слова «lobby», що означає вестибюль, передпокій, кулуари. Під поняттям лобізм розуміють спроби індивідів чи певних груп впливати на урядові рішення або законодавчі ініціативи для отримання певної вигоди. Лобізм набув політичного підтексту у ХІХ столітті в США.
Лобізм — політичний тиск у формі від переконання до підкупу на представників законодавчої або виконавчої влади на різних рівнях державного управління для ухвалення рішення (розгляду певних законів, отримання урядових замовлень, субсидій тощо) в інтересах організацій, які вони представляють.
У більшості країн світу лобізм є частиною демократичного процесу, що має позитивні наслідки для розвитку суспільства. За допомогою лобіювання окремі соціальні групи населення, благодійні та комерційні організації, які не представлені в органах державної влади (насамперед законодавчої), можуть впливати на ухвалення державних управлінських рішень (законів), які захищають їхні інтереси. Лобісти в цих країнах передусім є висококваліфікованими фахівцями, які виконують роль посередника між групами інтересів та політичними діячами. Формами лобістської діяльності можуть бути виступи в комітетах законодавчої влади, на громадських обговореннях, складання проектів законів і пропозицій для винесення їх на обговорення парламенту, організація пропагандистських кампаній «за» і «проти», «тиск знизу» (листи, телеграми, телефонні дзвінки, адресовані законодавцям), особисті зустрічі з депутатами та інше. На лобіювання витрачають великі кошти. Традиційно найсильнішими в Україні вважаються металургійне, вугільне, аграрне лобі. Не менш могутні – алкогольне, тютюнове, цукрове і рекламне. Отже, найбільш дохідні галузі економіки готові платити великі кошти за вирішення певних питань на їхню користь.
У суспільній свідомості лобізм радше набуває негативного значення. Ним позначають дії, спрямовані на задоволення власних корисливих інтересів окремих олігархічних груп або осіб (найчастіше у формі хабарництва, корупції або іншого).
Завдання 2. Виконай практичне завдання
Інформування та виховання ― передбачає потребу зміни способу дій громадян та бізнесу таким чином, щоб корупція стала небезпечною та морально неприйнятною.
Недоброчесність ― порушення або ж свідоме нехтування чиновників моральними та етичними нормами поведінки.
Конфлікт інтересів ― наявність суперечностей між приватними інтересами і повно-
важеннями, коли чиновник під впливом власного інтересу приймає по суті, незаконне рішення.
Безконтрольність службовця ― відсутність належних механізмів оскарження та перевірки діяльності чиновника.
Наявність дискреційних повноважень службовця ― можливість чиновника
прийняти будь-яке рішення на власний розсуд.
Превенція (попередження) ― запобігання корупційним правопорушенням.
Розслідування та санкції ― покарання тих, хто вже вчинив корупційні правопору- шення.