100 кроків до Василя Сухомлинського

   ДИРЕКТОР. ВЧИТЕЛЬ. НАСТАВНИК

 

Вже осінь барвами яскравими покрила

В Василівці долини і гаї

І надзвичайну вона звісту сповістила:

-Чарівний хлопець народився у селі!

 

Він швидко ріс, старанно працював,

Любив дітей…Він серце їм віддав!

І був вимогливим до себе й вчителів,

І «Сто порад» для всіх враз заповів.

 

Доклав зусиль, щоб в спадок залишити

Статті, брошури, твори для дітей.

Хотів усьому кращому навчити

Директор, Вчитель і Наставник для людей.

 

Яскравий, самобутній Педагог – дослідник,

Талант від Бога, просто публіцист,

Трудяга, в педагогіці – розвідник.

До всього мав він здібності і хист.

 

Проводив агітації, просвітницьку роботу,

Симпозіуми, семінари, сесії завжди,

І нагороджений медалями і орденами згодом

За всі досягнення й важливії труди.

 

Летять роки невпинно -  їх не зупинити,

Та смерть не покладе його роботі  край.

Він вічно буде у сердечках жити,

Залишивши сліди своїх  надбань.

 

​

        Посвята

​

Учителю, Вас всі ми звеличаєм

У непростий для України час.

Ваші роботи ми не забуваєм,

У «Сто порад» звертаємось не раз.

 

Ви Світоч, Геній, Педагог, Мислитель…

Таких людей ніколи не забуть!

Вшануєм подвиг, школи повелителю,

І до знань такий легкий із Вами путь!

 

Ми скажем «ні» образам всім дитячим,

Відкриємо серця до теплоти,

Нехай засяють очі добром гарячим

І радісно пройдуть в навчанні дні!!!

 

​

    Безцінний скарб

​

О, Василю Сухомлинський!

Досвід твій безцінний,

Вчиш нас творами своїми,

Як жити на світі.

Вчиш на прикладі власного життя,

Переживати людські почуття,

Радості чи суму,

Співчуття чи кохання,

Того, що найбільше сьогодні в пошані.

Доземний уклін генію-педагогу,

За таку незнищенну роботу!

​

​

​

  В.О.Сухомлинському присвячується

 

Він народився восени, коли ми йдем до школи

І цим, мабуть, вже визначив свій шлях.

Не зміг і не хотів втекти від долі.

Про нього згадуєм з сльозою на очах.

 

Неоціненна спадщина його педагогічна,

Вона поглиблювалась й збагатилася не раз,

Доробки творчі будемо вивчати вічно,

Щоб з задоволенням заходити у клас.

 

Бо тільки він нам написав поради:

«Про радість праці»   і  «Де брати час?»,

Як «вчити бачити» і «як спостерігати?»,

«Як зберегти здоров’я?» кожного із нас.

 

І, що робити, щоб хотілось вчитись,

Як керувати працею «важких» дітей,

Щоб юне серце не було байдужим

«До боротьби»,  до правди і людей…

 

Не боїмось ми труднощів сьогодні,

Оберігаєм «чистоту душевних поривань»,

Уміємо «отримати довір’я», жити в правді

І «Сто порад» впровадим без вагань…

 

Сторіччя вже минає з тої дати

Як генія свого побачив світ.

Низкий уклін за праці і поради,

Вклоняється увесь педагогічний рід!

 

​

    Скульптор дитячих душ

 

Важка і кропітка учительська робота,

І, хто цей шлях обрав собі в житті,

Не зійде з нього, попри всі гіркоти,

Попри невдачі, розпач, хмарні дні.

 

Великим Вчителем був Сухомлинський,

Що серце своє дітям віддавав,

Був енергійний і самокритичний,

Свій досвід щиро нам він передав.

 

Його думки, і роздуми, й поради,

Ночами виливались на папір,

Ставали книгами й науковими статтями,

Творчий доробок – майже 70 томів.

 

Казки, легенди, притчі та новели,

Народжувались легко з- під пера,

За довгі роки власних спостережень,

За світлом ясних чистих оченят.

 

Невтомний скульптор душ дитячих,

Художник, що малює майбуття,

Частинку серця звик він віддавати,

Бо без дітей не уявляв життя.

 

Він Педагог, якого пошукати,

В дитячих душах сонце запалив,

Природу вчив любити й відчувати,

Він «Школу радості» у Павлиші відкрив.

 

І він до школи йшов, немов на свято,

Щоб сіять добре, вічне і святе.

Щоб душу й серце дітям дарувати,

Щоб бачить їх дитинство золоте.

 

Шанований, відомий всім мислитель,

З великою жагою до життя,

Галантний, безкорисливий, відкритий,

Таким пішов від нас у небуття.

​

    

   Учитель -порадник

​

Жив на світі учитель простий,

Його звали Василь Сухомлинський,

Учитель за покликанням душі,

Учив він всіх - великих і малих,

І мам, і тат, бабусь і дідусів,

Сестер, братів, товаришів.

Своїми творами, віршами і казками

І вчив він не лише дисциплін,

А думати, відчувати, радіти й сумувати,

І дітей в життя відпускати.