КОРНЮША М.П.,
учитель української мови
Ганнівського ліцею
ІННОВАЦІЙНІСТЬ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ВТІЛЕННЯ ІДЕЙ
В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО У СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ОСВІТИ
Якщо вчитель став другом дитини,
якщо ця дружба осяяна благородним
захопленням,поривом до чогось світлого,
розумного,у серці дитини ніколи
не з’явиться зло.
В.О. Сухомлинський
В. Сухомлинський (1918–1970) — видатний педагог світового рівня, автор 48 монографічних праць і брошур, понад 600 статей, близько 1500 художніх творів для дітей, український просвітитель, людина енциклопедичних знань.
Він виріс у селянському середовищі, на особистому досвіді навчався мудрості народної педагогіки, разом з народом переживав трагедію Другої світової війни, лікував її рани і повною мірою відчув велич, непохитність людського духу. Він воістину «соком мозку і кров’ю серця» творив себе як гуманіста, людину культури, різнобічної освіченості, ростив колектив педагогів-однодумців, будував і удосконалював життя школи, зробивши її вогнищем духовно-морального становлення особистості. Володіючи не тільки педагогічним, але і літературним талантом, Сухомлинський виклав свій найбагатший, унікальний досвід, свої педагогічно-філософські погляди в численних статтях, книгах, залишив велику рукописну спадщину.
Дати кожній дитині щастя – ось у чому вбачав свою місію педагог і вчений В. Сухомлинський. Але дитина не може бути щасливою, якщо їй у школі нецікаво, погано, нудно, якщо вона не відчуває себе достатньо здібною, щоб оволодіти шкільною наукою. Тому, щоб зробити дитину щасливою, педагог, перш за все повинен допомогти їй вчитися, відчути “смак” успіху, навчити дітей працювати, думати, спостерігати, усвідомлювати, що таке розумова праця. “Успіх у навчанні, - зазначав В. Сухомлинський, - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися”.
Філософські роздуми педагога переконують, що в основі його діяльності — глибокі знання і розуміння дитини, віра, надія, любов і повага до неї. У подвижницькому житті і науково — практичній творчості гуманіста провідною є система поглядів на людину як на найбільшу цінність.
Творча спадщина В. Сухомлинського відзначається багатогранністю і яскраво вираженим новаторським характером. Окремим аспектам його педагогічної теорії і практики присвячені дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених.
У роботі Павлишської середньої школи творчість засобами слова займала одне з вагомих місць. Василь Олександрович наголошував, що складання казок, оповідань і віршів було улюбленим заняттям павлишських школярів. Через твори у дітей виховувалась любов до книги, до природи рідного краю, до людини, до рідного слова. Крім казок, віршів В. Сухомлинський разом з колегами широко практикував написання учнями оповідань-мініатюр, що були результатом уроків мислення, на яких удосконалювався найважливіший інструмент людського спілкування — слово.
В. Сухомлинський наголошував на важливості формування мовної культури та культури спілкування особистості. «Мовна культура — це живодайний корінь культури розумової, усього розумового виховання, високої, справжньої інтелектуальності…» [2, 119]
Розвиток культурно-мовних цінностей здобувачів освіти є складником інноваційної моделі розвитку культурно-мовних та морально-громадських цінностей учнів нашого ліцею. Це сприяє забезпеченню розвитку мовленнєвої, комунікативної культури особистості, формуванню національної умовної ідентичності, мовного світогляду, соціальних і моральних позицій на основі етнонаціональних, культурно-історичних цінностей українського народу, народів, мови яких вивчають ліцеїсти.
Слід зазначити, що В. Сухомлинський свого часу створив систему засобів спілкування дитини з книгою: він відбирав літературу для читання з урахуванням вікових особливостей дитини, сам написав багато чудових дитячих книжок. Через оповідання, казки, притчі, легенди, написані у зрозумілому для дітей викладі, він формує ціннісні орієнтири та настанови. Твори видатного педагога закладають основи самопізнання, потреби саморозвитку, самореалізації особистості.В. Сухомлинський стверджував, що за маленькою шкільною партою твориться народ. А творять його в першу чергу вчителі української мови та літератури, «наставники думки, волі, духу людини», бо наука рідної мови, літератури — наука про найголовніше: про Україну, рідну землю, її силу й красу, її минуле й майбутнє.
На уроках я використовую як традиційні, так і нетрадиційні, інтерактивні методи навчання. Систематично застосовую такі: «мікрофон», «акваріум», «мозковий штурм», «прес», «пінг-понг».
Прагну того, щоб навчальний матеріал був цікавим та доступним учням.
Так, на уроках української мови я використовую такі методи:
— вибірково-розподільні, словникові, асоціативні диктанти;
— творче конструювання речень, словосполучень, прислів’їв, приказок;
кодова робота (речення, диктанти, вправи);
— мовознавчі вікторини (картки, цікаві конкурси); вправи з ключем.
До нетрадиційних уроків української мови у старших класах належать інтегровані уроки, уроки-лекції, уроки-семінари, уроки-колоквіуми, уроки-заліки, уроки-консультації, уроки-практикуми та дидактичні ігри.
Сучасний урок має бути витвором мистецтва і педагогічної майстерності вчителя, викликати в учнів щирий інтерес, справжню захопленість, формувати їх творчу свідомість. Це зумовлює потребу компетентнісної педагогічної системи, особистісно орієнтованим підходом на кожному уроці як джерелі формування ціннісних орієнтацій учнів. Сучасний урок за своїми цілями (освітньою, виховною, розвивальною), змістом, структурою і методами організації та проведення повинен відповідати найновішим вимогам теорії й практики навчання української мови в школі та завданням Нової української школи і є високоефективним [1, с. 128].
Значної уваги В. Сухомлинський надавав грі: «Гра має бути засобом усебічного розвитку, зокрема розвитку інтелектуального…» Цікавою формою під час проведення нестандартних уроків із літератури є теле- і радіопередачі, що відтворюють відомі популярні телевізійні програми. Такі уроки сприяють формуванню в учнів уміння аналізувати й узагальнювати матеріал за нестандартних умов, дозволяють їм уявити себе «відомими людьми», дають уявлення про професію журналіста, телеведучого тощо.
Інноваційні методи на уроках української мови:
Асоціативний малюнок
Речення, зашифроване в малюнку, допомагає запам’ятати слова, у яких апостроф не вживається. Малюнок - «розшифровка» має до певної міри сюжетний характер, тому запам’ятовується досить легко:
«На свято мавпа ( мавпячий ) пила духмяний, медвяний, тьмяний , морквяний сік, дзвякаючи цвяхом об склянку».
Прикметники, які потрібно запам’ятати, дійсно « плавають» у склянці із соком. Така яскрава зорова опора є гарантом того, що ця важлива інформація буде закладена в довготривалу пам’ять. Адже « витягти» необхідні слова з цього речення значно простіше, ніж заучувати їх напам’ять.
Евристичний метод вивчення орфографії - це асоціативні пари.
Він ефективний для запам’ятовування складних випадків написання при вивченні таких тем: «Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом», «Уподібнення приголосних звуків».
В основу сприймання й запам’ятовування відповідних орфограм покладено принцип асоціативних пар (це словосполучення або навіть речення). При цьому сумнівний голосний у слові – відповіднику повинен бути під наголосом, а з приголосного, що уподібнюється, починатиметься асоціативний відповідник. Наприклад, слова, які містять у собі « готову відповідь»:
Левада – лев на леваді, держава – де держава? чекання – чекаю чек,
медаль – медаль за мед, режим – у мене режим, лимон - кислий лимон,
цемент – цегла в цементі, бетон – це бетон, директор – дивний директор,
апетит – у Петрика апетит, кореспондент – коректор для кореспондента,
ветеран - «Еге», - сказав ветеран, кишеня – «Киш з моєї кишені!»,
апельсин – у Петі апельсин, легенда – легенда про генія, чемпіон – чемний чемпіон, криниця – крикнути в криницю, коридор – « корида» в коридорі.
Для запам’ятовування слів з приголосними, що уподібнюються, можна використати такі асоціативні пари:
Екзамен – Коля на екзамені, футбол – турнір з футболу.
Форми роботи з розвитку асоціативного мислення: асоціативний ланцюжок, асоціативний диктант, гронування, творча робота асоціативного характеру - сенкан, « вільне письмо » - творча робота асоціативного характеру під ніжну ліричну мелодію, кубування, дослідження асоціативних зв’язків і співвідношень між словами, асоціативні пари, асоціативні розминки, асоціативні задачі.
Асоціативний диктант
Записати у колонки слова, що асоціюються із певними предметами, явищами, особами.
Гронування
Назвати учням головне слово або фразу. Запропонувати їм записувати ( у формі виноградного грона чи асоціативного куща ) ті слова та фрази, які спадуть на думку з обраної теми. Строго регламентувати час ( 5 – 10 хв ) і рекомендувати учням установити, де потрібно, зв’язки між поняттями.
Сенкан
Це неримований вірш з п’яти рядків, мета якого – спонукати учня до розмірковування над темою . Він складається за схемою:
1- й рядок – одне слово – тема ( іменник )
2- й рядок – два слова – означення ( прикметники )
3-й рядок – три слова – активність, дія ( дієслово )
4- й рядок – фраза з чотирьох слів, яка виражає ставлення до теми
5- й рядок – одне слово – асоціація до теми ( іменник ).
«Вільне письмо»
Невеликий твір – асоціація за висловом, фразою, епіграфом, цитатою.
Кубування
Розгляньте предмет, явище різнобічно ( із позицій шести граней куба ) за такими вказівками:
1. Опишіть це.
2. Порівняйте це.
3. Встановіть асоціації.
4. Проаналізуйте це.
5. Знайдіть застосування цьому.
6. Запропонуйте аргументи « за» і « проти».
Створення опорних схем
Учні "малюють" основні теоретичні поняття у вигляді структур, матриць, пірамід, нерідко у зошитах з'являються "сонечка", "хмарки", "чарівні квіти".
Така робота розвиває у дітей навички аналізу та синтезу, вміння виділяти головне у теоретичному матеріалі. При цьому увагу звертаємо на мотивації необхідності вивчення певних наукових понять.
В. Сухомлинський вважав, що кожна людина повинна бути щасливою, і в цьому їй має допомогти школа. Він говорив, що якщо ви хочете, щоб робота приносила вчителеві радість, щоб повсякденне проведення уроків не перетворилося в нудну, одноманітну повинність, ведіть кожного вчителя на щасливу стежину дослідження. Тому саме інновації в освіті, почасти на уроках української мови, здатні втілити задуми великого педагога і створити атмосферу взаєморозуміння, підтримки та успіху під час освітнього процесу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
-
Голуб Н.Б. Технологія сучасного уроку рідної мови/Н.Б. Голуб, Л.М. Дяченко, Н.М. Остапенко, В.В. Шляхова [текст]//За ред. Н.М. Остапенко.— Черкаси: Відлуння, 1999.— С. 128.
-
Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям/Василь Олександрович Сухомлинський.— К.: Рад. школа, 1976.— 169 с.
