ВОРОНА В.Г.,
вчитель початкових класів
Кропивницької філії
ТРАНСФОРМАЦІЯ ІДЕЙ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО У КОНТЕКСТІ
НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ
Осягнути педагогіку В. Сухомлинського у контексті запитів освіти ХХІ століття – це важливе завдання державної ваги. Ми знаємо, що «спадщина Сухомлинського наділена здатністю оновлюватися в часі, набувати загостреної актуальності, а з іншого боку – вона немов ланцюгом пов’язана по руках і ногах комуністичною риторикою, що надає їй, на перший погляд, майже безнадійної анахронічності».
Сама «педагогіка серця» великого Учителя вимагає переосмислення і пристосування до реалій освіти України ХХІ століття, оскільки в останні роки відбулися незворотні зміни у суспільному, економічному житті, переорієнтовано вектор традиційних цінностей, зазнала змін традиційна мораль. Основою концепції В.О.Сухомлинського є повага і довіра до дитини,визнання її унікальності та права на власний вибір. У працях ученого ми знаходимо методику багатогранного підходу до дитини. Він не розглядав дитину лише як учня, а ставився до неї як до гідної поваги і підтримки особистості в усіх її соціальних виявах.
Педагогіка В. Сухомлинського пропонує нам виховну модель, зорієнтовану на формування людини-творця. У свій час він написав «Учителю! Ми горимо і згораємо в ім`я того, щоб єднати людей узами добрих побажань. Щоб людині хотілося жити від того,що поряд із нею живуть люди. Учитель творить Людину».
Сучасним освітянам необхідно сформувати національну систему цінностей і пріоритетів, забезпечену культурою традицій, моральною духовністю, усвідомленим патріотизмом, вірою в унікальність власного цивілізаційного образу та призначення. Така національна система освітніх цінностей представлена у педагогічній спадщині В.Сухомлинського, і саме вона відповідає запитам сьогодення. Як учитель і вихователь, він прагнув того, щоб закласти в юні серця моральні цінності, створені й завойовані людством протягом багатьох століть: « Любов до Батьківщини і свободи людей, праця, непримиренність до гноблення й поневолення людини людиною, готовність віддати свої сили й життя в ім’я найвищих ідеалів, щастя, самостійна думка, відкриття істини». Все, що людині дороге, має бути у неї в серці. Вчений пише: «По-справжньому любити – це віддавати, творити, вкладати духовні сили, бачити часточку вкладеного тобою добра в іншій людині. У наших руках найбільша з цінностей світу-Людина» . Таким чином, учитель-науковець пізнавав світ «не тільки розумом, а й серцем». Якщо так, то виходить, що серце має пам’ять, а отже – розум? У середині ХХ століття геній В. Сухомлинського осягнув те, про що стало відомо на початку ХХІ ст.. Якщо таким важливим є серце вчителя, його вплив на учня при передачі знань, почуттів, то як бути тоді з дистанційним навчанням, яке так настирно нав’язують? Як передати на відстані почуття, як поділитись енергією любові, теплом свого серця, інтелектом серця? Мабуть, на ці питання теж доведеться давати відповідь освітянам України у ХХІ столітті.
Концепція НУШ орієнтує нас на потреби учня в освітньому процесі. Сухомлинський всебічно розкрив роль і значення учня в освітньому процесі. До школи він підходить діалектично - від «школи під голубим небом», школи природи до школи духовності,культури моральних цінностей. Коли школа,громада,батьки виступають в єдності,це вчить дітей мудрості,гармонії,вимогливості
Освітня реформа «Нової школи» пропонує нам сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови,засоби і технології для навчання учнів, батьків не лише в приміщенні школи. Василь Сухомлинський розглядає середовищний підхід до освіти дітей як комплекс взаємопов`язаних компонентів, а не просто як сукупність частин, що їх оточують. це і школа, і клас, і батьки, і віддалений у часі і просторі світ природи.
Завдання освітян – максимально педагогізувати суспільство, сім`ю, з тим щоб забезпечити педагогічно грамотне, турботливе ставлення до дітей.
У своїх працях В.Сухомлинський пропонує систему роботи з батьками: дружній батьківський колектив; просвіта батьків; індивідуальні форми роботи. «Щоб кожна дитина була палко зацікавлена навчанням,їй необхідне багате, різноманітне .приваблююче життя».
В. О. Сухомлинський увійшов в історію української педагогіки як педагог-гуманіст, творець педагогічної системи, в центрі якої перебуває дитина як унікальна особистість. Видатний педагог вбачав мету виховання у розвитку творчих сил і здібностей особистості в умовах колективу й на основі етико-естетичних цінностей, інтересів і потреб, спрямованих на творчу працю і саморозвиток. З позицій гуманізму, загальнолюдських цінностей, витоки яких лежать в українській духовності, її моральних імперативах та культурах, педагог розглянув виховання особистості як пізнання, духовність, працю. В. О. Сухомлинський включив українську народну педагогіку в систему різних педагогічних впливів, вважав її основою формування особистості. Великого значення педагог надавав прищепленню любові до рідного слова. На цій основі створив власні оригінальні форми й методи організації навчання та виховання дітей у школі та в позакласній і позаурочній роботі.
Життя Василя Сухомлинського було коротким, але яскравим і багатогранним, а його педагогічною спадщиною – обгрунтованими і неодноразово перевіреними практикою слушними порадами з питань виховання всебічно обдарованої особистості і сьогодні керуються його послідовники в роботі з дітьми, продовжуючи доглядати освітянське поле, засіяне зернами його педагогічних ідей. Сухомлинському вистачало часу й на підготовку до уроків, педагогічних роздумів-велику просвітницьку діяльність, на ділові зустрічі з численними гостями школи, консультації молодих колег, на власну дружну родину. І сьогодні дивуєшся тому, звідки черпав він стільки сил і енергії аби жити в такому напруженому ритмі, залишатися гармонійною людиною.
Вже в ті роки, як стверджують, не змовляючись, його колишні колеги з Павлиської школи, висловлював думку про те, що школа здебільшого орієнтована на вивчення математики, мови, історії, але практично нічого не дає для усвідомлення необхідності жити правильно для себе і суспільства. Сухомлинський не бажав так працювати і вів за собою тактовно і мудро однодумців, дітей маючи багатий життєвий досвід, глибокі знання педагогіки і психології та вважаючи, що історія життя – то пошук шляхів для дитячих душ, сповідуючи цю думку в своїх багатьох наукових статтях та книгах.
В. Сухомлинський устиг зробити стільки корисного, що вистачило б і на десять. Його творча спадщина житиме віками, а педагогічна спільнота завжди з великою вдячністю буде згадувати свого видатного колегу. Зокрема, І. Цюпа написав про В. Сухомлинського такі слова: "Він похований недалеко від своєї школи, всього лише за 300 кроків. Він не покинув її навіть у своїй смерті... А тепер спить у рідній землі. І сонце кладе свої вінки на могилу творця, золоті і срібні вінки, які викували йому ковалі-велетні на щастя, щоб по всій землі було світло і сонячно. Гора вінків на його могилі... вінки з чудової казки. Невже вона відійшла навіки разом з ним? Ні, казка, як і пісня, не має кінця. І життя його не закінчилось у той скорботний вересневий день. Він живе у доброті своїх справ, в серцях своїх вихованців. В буйному розвої свого саду... в своїх книгах".
Це була виняткова людина, яка прожила прекрасне життя, все до останньої миті наповнене роботою та творчістю, людина, яка понад усе в своєму житті ставила любов до дітей.