ВЕРГУН Н.М.,

вчитель початкових класів

Ганнівського ліцею

НУШ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ІДЕЙ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

​

   Сьогодні реформа освіти – це те, що ми можемо відчути на собі.  Головна мета реформи – висока якість освіти від початкової школи і аж до вищих навчальних закладів. Навчання молодого покоління впливає на майбутнє держави, тому завданням реформи є виховання свідомих активних громадян, які зможуть забезпечити розвиток країни, повести її вперед. Потужну державу може забезпечити лише згуртована робота творчих, відповідальних людей-патріотів, які сьогоднішня реформа прагне виховати. Тому вчителі, не зважаючи ні на що, мають бути готові до кардинальних змін.

Василь Сухомлинський казав: «Учитель, що має 25-30-річний стаж педагогічної роботи, повинен бути бадьорим, невтомним, для нього має бути не тягарем, а задоволенням, піти з дітьми в похід, заночувати під копицею пахучого сіна, тобто вони повинні бути діяльні, повні енергії творці нових духовних цінностей».

Не зважаючи на будь-яку реформу, є речі, які повинні залишатися незмінними у образі вчителя як: любов до дітей, яка є нероздільною з педагогічною культурою, - бо вони навчаються в того, кого люблять; вміння мотивувати до навчання, бо без неї не буде хорошого результату; справедливість, адже всі люди мають рівні права і вчитель цією своєю рисою навчить і своїх учнів справедливості і, що не менш важливо серед всього іншого, – знання свого предмету та методики.

Поради Василя Сухомлинського щодо того, яким має бути вчитель, є актуальними завжди – вони поза часом. «Улюбленим учителем підлітка, юнака, дівчини стає той, хто щодня відкривається перед допитливим юним розумом і полум'яним серцем якоюсь новою гранню. Якщо ви хочете бути улюбленим  учителем, турбуйтесь про те, щоб вихованцю вашому було що у вас відкривати. Якщо ж ви кілька років один і той самий, якщо день, що минув, нічого не додав до вашого багатства, ви можете стати осоружним і навіть ненависним». «Щоб бути для учнів джерелом знань, учитель завжди повинен перебувати в атмосфері багатого, цікавого, багатогранного духовного життя».

   Реформа в освіті – це вдосконалення її відповідно до інформаційних технологій, цінностей в суспільстві, які панують в час реформи. Якщо раніше в школах міг панувати авторитарний режим, монологічний тип уроку, вчителі мали чіткі інструкції з вимогами як навчити дітей тому чи іншому поняттю, то сьогодні нова українська школа передбачає, що вчитель має бути авторитетним, завоювати його в дітей цікавими заняттями та увагою до кожного учня; інтерактивні уроки – саме те, що може навчити дітей вчитися самостійно; вчитель більше не має рамок щодо того, як йому доносити матеріал до дітей – повна свобода, головне – дати дітям якісні знання за правильною саме, на його думку, методикою. «Щоб дитина була палко зацікавлена навчанням, їй необхідне багате, різноманітне, приваблююче, інтелектуальне життя». Й тут, говорячи про нову українську школу, ми не можемо не враховувати методики і прийоми, які педагог-новатор В. О. Сухомлинський застосовував більше п’ятдесяти років тому. Адже вони повністю спрямовані на дитину, а дитиноцентризм - це основа НУШ. Його уроки серед природи, в музеї, застосування якомога більше наочності – те, до чого ми прагнемо.

   Дитина – в першу чергу, особистість. Зі своїми індивідуальними якостями, характером, темпераментом. Не буває двох однаковісіньких дітей і в роботі вчителі повинні це враховувати. Кожен з них має дуже багато талантів, слід тільки їх вчасно виявити і розвинути, бо дитина як квітка, яка лише проросла, і саме від вчителя залежить, чи розквітне вона в пишній красі, чи зав’яне навіть не зацвівши.

   У своїй школі Василь Сухомлинський створював усі умови для творчої діяльності дітей в якій би могли розкритися їх унікальні здібності, таланти, обдарованість. Виявивши їх він намагався якомога краще їх розвинути. Це саме те, чого хоче досягнути реформа освіти сьогодні. Не залишити без уваги ні єдиної дитячої особистості.

   Один з не менш важливих моментів, на які слід звернути увагу,– навчити дітей дотримуватися здорового способу життя. Щоб вони самостійно усвідомили, що це необхідно, і приносить неабияку користь їхньому організму. Як казав видатний педагог Сухомлинський: «Турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили». Головним у вихованні моралі Василь Олександрович вбачав виховання гуманізму, людяності.

Щоб забезпечити свій подальший всесторонній розвиток, дитина повинна ставиться до людей з добротою, не коїти зла, бути чуйною і милосердною. Дітям слід дати поняття того, що кожен їх вчинок і дія має вплив на інших людей, тому вона повинна обдумувати свої вчинки і вчитися не завдавати ними прикростей іншим.

   В доробках Сухомлинського є також про навчання дітей з деякими відхиленнями, яке сьогодні ми називаємо інклюзивною освітою. Він дбав, щоб такі діти не почували себе неповноцінними і приреченими, не відставали у навчанні. Таких дітей не можна ігнорувати, відгородити, слід навчити їх жити в суспільстві, підбирати особливу методику навчання.«Гра - це іскра, що запалює вогник допитливості та любові до знань». В ній педагог вбачав неабияку силу. Відповідно реформі, діти навчаються граючись. Таке навчання є дуже ефективним, адже воно сприяє швидкому запам’ятовуванню інформації. Діти самі зацікавлені в тому, щоб отримати знання, адже це може допомогти їм в їхній ігровій діяльності. Гра може відігравати й профорієнтаційну роль, підготовку дітей до виконання певної роботи в майбутньому. Дозволяє ознайомитися з діяльністю, яку виконує представник тієї чи іншої професії.

   Ефективний метод навчити дітей вчитися – забезпечити радість від пізнання світу. Зробити так, щоб навчання було цікавим, різноманітним. Тому Сухомлинський часто проводив уроки за межами класу. Могли піти до джерельця, спостерігати за мурахами, водоймою, прислухуватись до звуків природи. Таким чином, вони не слухали теорію, не розглядали вже готові малюнки, а самі переконувалися на своїх же очах, досліджували навколишній світ. Прищепити любов до місця, де народився – важливе завдання для вчителя. Без цієї любові не можливо виховати свідомого громадянина, патріота своєї країни. Елементами патріотичного виховання в навчальному процесі може слугувати не лише національна символіка, а й народна творчість. Діти із захопленням працюють над задачами, які пов’язані з нею, можуть створити прекрасні малюнки, вироби, оповідання.

   Як і в другій половині двадцятого століття Василь Сухомлинський, так і вчителі сьогодення трудяться над розширенням україномовного простору, вчать дітей любити й плекати рідне українське слово. За мету ставиться виховання екологічно освіченого громадянина, який усвідомлює відповідальність за свій рідний край, наш спільний дім – Землю. Слід надати інформацію про те, що природні ресурси не є невичерпними і нам слід бережно відноситися до них. Відкрити для дітей природу, як щось чарівне і прекрасне, щоб вони розуміли, що якщо будуть ставитися до неї марнотратно і байдуже, то можуть знищити цей скарб. Він критично сприймав оцінки, закликав не зловживати ними. Бо вона може не тільки піднести, порадувати, а й викорінити в дитини жагу до знань, може стати приводом перетворення науки на муку, загальмувати дитячий розвиток.

Сухомлинський закликав учителів: «Не допускайте, щоб єдиною метою перевірки знань було – поставити учневі оцінку. Нехай якнайчастіше оцінювання знань поєднується з іншими цілями, передусім з новим осмислюванням, розвитком, поглибленням знань. Не допускайте крайності – оцінювання кожної відповіді, кожної письмової роботи – це призводить до негативних результатів».

   Чому саме так вважав Василь Олександрович? Педагогічною аксіомою для нього було твердження, що оцінки мають бути вагомими, а школяр мусить добре знати, за що він їх одержує. Отже, в оцінюванні навчальних результатів педагог радив враховувати як особливості інтелектуального розвитку дитини, так і рівень її відповідальності за роботу .

В Новій українській школі безперечно є місце для ідей Василя Олександровича Сухомлинського. Але при цьому обов’язково слід зауважити, що неприпустиме бездумне, механічне копіювання, використання його педагогічного досвіду, рекомендацій. Кожен учитель є особистістю із власними педагогічними поглядами і переконаннями, специфічним світоглядом, він працює в інших умовах і в історично інший час. Треба брати не конкретні факти, прийоми, дії, а зрозуміти загальні ідеї, принципи і застосувати 35 їх виходячи із власних здібностей, можливостей, зовнішніх умов, суспільного середовища.

Ім’я Василя Олександровича Сухомлинського стоїть поряд з видатними педагогами світу. Він вклав неоціненний внесок в історію української педагогіки, школи. І зараз ми можемо використовувати його геніальні доробки, адже як сказав Шалва Амонашвілі: «Країна, в якої є такий син, не буде шукати педагогіку десь в інших місцях» .

  Прийнявши новий Закон про освіту та розпочавши такі кардинальні реформи української школи нам всім варто ще раз перечитати праці великого педагога. Саме в них ми знайдемо відповіді та рішення багатьох сучасних освітянських проблем. Варто бути лише хорошими читачами і мати бажання втілити дані нам поради в життя. І тоді «школа радості» стане не гарно казкою, а реальністю.

 

Використана література:

1. Сухомлинський В. О. Народження громадянина // Вибрані твори: в 5 т. – Т. 1. – К.: Рад. школа, 1977. – .С. 273–278 .

2. Сухомлинський В. О. Учитель і діти // Вибрані твори: в 5 т. – Т. 1. – К.:Рад. школа, 1977. – .С. 193-195.

3. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / В.О. Сухомлинський,-К.: «Радянська школа», 1988-310с.

4. Нова українська школа, 2017

5. Журило Т.В. Психологія розвитку творчо обдарованої особистості: наук.-метод. посіб. / Т.В. Журило // НАПН України, ІПОіОД, 2010. – 440 с.

6. В.О.Сухомлинський Обережно: дитина! -Київ, 1977.

7. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. – К.:Рад. шк., 1968. – 198 с.

8. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві /В.О.Сухомлинський.  – К.: Радянська школа, 1988. – 310 с.